Що являє собою розлучення?

В.А.Веретеннікова

Це сумно, але це травма для всієї родини, яку переживають не тільки подружжя що розлучається, але і діти, батьки з обох сторін, найближчі родичі. Власне, розлучення є соціальною ситуацією, яка деякою мірою нагадує смерть близької людини. Адже розлучення – це констатація факту смерті подружніх відносин, яка зазвичай погіршує психологічний стан колишніх чоловіка та жінки.

Для опису розлучень можна використати модель процесу скорботи, яка, зазвичай, вкладається в 5 основних стадій.

Стадія заперечення. Як правило, на близькі стосунки людина витрачає багато енергії, почуттів, часу, тому спочатку буває важко змиритися з розлученням. На цій стадії саме розлучення сприймається через призму психологічних захистів, коли робляться безуспішні спроби “про це не думати”, знецінити подружні стосунки: “все добре”, “нарешті я вільна”.
Стадія озлобленості. Від душевного болю захищаються озлобленістю по відношенню до партнера, незрідка маніпулюючи при цьому дітьми, намагаються залучити їх на свій бік.
Стадія перемовин. Здійснюються спроби відновити шлюб з використанням взаємних маніпуляцій, включаючи сексуальні відносини, загрозу вагітності або факт вагітності, використовуючи тиск на колишнього партнера з боку оточуючих.
Стадія депресії. Може розвиватися в тому випадку, якщо попередні стадії не принесли результатів. При цьому людина відчуває себе невдахою, знижується самооцінка, мінімізується довіра до оточуючих, починає триматися осторонь від людей, що заважає досить довгий час заводити нові інтимні стосунки.
Стадія адаптації. В результаті переживання якої – пристосування людини до нових змінених умов життя.

Типи реагування подружжя і їхніх дітей на розлучення визначаються такими факторами:

Сама подія розлучення: причини, форма, глибина, тривалість, кількість залучених до нього учасників
Якість стосунків подружжя в сім’ї до розлучення
Ставлення до розлучення кожного з членів сім’ї, зокрема і розширеної (батьки, родичі з обох сторін)
Наявні ресурси: матеріальні і житлові, соматичне і психічне здоров’я, особливості психологічного статусу всіх членів сім’ї, дитячі проблеми і вік дітей, якість шлюбу в батьківських сім’ях чоловіка та дружини котрі розлучаються.
Ставлення до розлучення друзів і інших важливих для сім’ї осіб

Найбільше поширені стратегії поведінки в ситуації розлучення.

Войовничо-ненависна (повернути чоловіка/дружину за будь-яку ціну). Потрібна перемога щоб не стало і мова не йде про повагу ні до себе ні до партнера. Наприклад: “Благаю, допоможіть мені зберегти шлюб: я ненавиджу його, але без нього не можу, я готова на все …”.
Загострення кохання – пошук різних засобів утримати, притягнути партнера. Ця стратегія може спрацювати, якщо партнер ще не прийняв остаточного рішення піти.
Прийняття реальності такою, якою вона є. Дозволяє зберегти з колишнім партнером людяність в стосунках, не закреслювати разом прожиті роки, звести до мінімуму негативні наслідки для дітей.

Обидва колишніх партнера, в незалежності від того, хто був ініціатором розлучення, відчувають, що партнер їх зрадив, в більшості випадків в момент розлучення і найближчими роками після нього відчувають виражені негативні почуття один до одного.

Чоловіки: почуваються нещасними і розгубленими

Жінки: напруженими, втомленими, пригніченими, злими. Часто погіршуються показники фізичного здоров’я, може збільшуватися захворюваність і смертність, ризик психічних захворювань, алкоголізація і суїцідальний ризик. Непросто йде справа і з почуттям провини.

У разі уходу одного з подружжя до нового партнера, якщо це є причиною розлучення, рекомендується все ж як мінімум 1 місяць пожити самому, тому що неможливо і неправильно бути присутнім одночасно “і на весіллі, і на похоронах”.

У випадках “спокійного розлучення” також відбувається робота горя, тому що підсвідомо втрачена надія на майбутнє (загальні плани, мрії …)

Чим допоможе вам фахівець в ситуації розлучення.

Зрозуміти реальну якість шлюбу що розпадається або розпався, власну роль, свої помилки в ньому, щоб не нести їх по життю далі.
Усвідомити, наскільки об’єктивно можливе збереження родини в даний момент.
Зміцнити подружжя в адекватності прийнятого ними рішення.
Змінити неадекватні, нереалістичні, егоцентричні установки членів родини на реальні, рівноправні, що дозволяють будувати нормальні, здорові відносини зі своїм “я”, з близькими, навколишнім світом.
Зміцнити і підвищити позитивність сприйняття важливих людей.
Нормалізувати самооцінку і сформувати дійсно шанобливе ставлення до себе, навчити любити і приймати себе та близьких.
Навчити членів родини прийнятним способом відреагувати свої негативні переживання.